Економіка АПК

Мета статті – дослідити сучасні особливості розвитку глобальної аграрної торгівлі в контексті її регулювання різними профільними організаціями, а також конкретні можливості й потенціал нарощування експорту та імпорту сільськогосподарської продукції в результаті затверджених для України умов. Методика дослідження. Використано методи: теоретичного узагальнення – для дослідження ролі і місця аграрної торгівлі в системі зовнішньоекономічних зв’язків, аналізу та синтезу – для виокремлення способів впливу на розвиток міжнародної торгівлі агропродовольчою продукцією, порівняльної оцінки – для розгляду функцій кожної з організацій, які безпосередньо здійснюють регулювання міжнародної торгівлі, індукції та дедукції – для оцінки загального впливу організацій на формування аграрної політики у світі та його регіонах, а також конкретних зобов’язаннях України по аграрній галузі в межах підписаних з ними угод. Результати дослідження. Проведено вивчення найбільш типових способів регулювання і принципів функціонування світової торгівлі, розглянуто механізм здійснення впливу та повноваження ключових регулюючих організацій, проаналізовано пріоритети реалізації торговельної політики по найбільш типових напрямах та об’єктах, визначено масштаби охоплення глобальної економіки впливом здійснюваних функцій кожної з основних регулюючих організацій, наведено перелік найбільш суттєвих питань для України, які мають бути вирішені в процесі фактичного приєднання вітчизняного аграрного сектору до світової системи сільськогосподарської політики. Елементи наукової новизни. Розмежовано повноваження найбільш впливових міжнародних установ, які визначають шляхи розвитку глобальної торгівлі у довгостроковій перспективі, виділено існуючу пріоритетність їх зусиль для потреб країн, що розвиваються або мають перехідну економіку. Практична значущість. Положення статті спрямовані на розповсюдження найбільш актуальних відомостей серед суб’єктів галузі про необхідні умови та відмінності здійснення експортно-імпортних операцій з аграрноою сировиною та харчовими продуктами як члена СОТ або торговельного партнера ЄС при виході вітчизняних спеціалізованих виробників і експортерів на цільові зовнішні ринки. Бібліогр.: 11.