Мета статті – визначити соціально-економічні наслідки сировинної орієнтації аграрного сектору вітчизняної економіки та окреслити пріоритетні напрями регуляторного характеру, спрямовані на пом’якшення ризиків у сфері зайнятості населення та ринку праці в сільській місцевості. Методика дослідження. За основу досліджень слугували загальнонаукові та економічні методи, праці українських і зарубіжних учених з питань зовнішньої торгівлі, нормативно-правові акти, дані Державної служби статистики України, електронні ресурси та інші джерела. Монографічний та системний підходи використано під час аналізу структури зовнішньої торгівлі агропродовольчими товарами. Принцип системного мислення сприяв з’ясуванню соціально-економічних наслідків у сфері зайнятості, ринку праці та міграції сільського населення. Низка прийомів абстрактно-логічного інструментарію дозволили сформулювати проміжні й прикінцеві висновки та визначити концептуальні шляхи розв’язання порушених проблем. Результати дослідження. Розглянуто з критичних позицій товарна структура зовнішньої торгівлі України групами 1–24 УКТ ЗЕД за 2000–2020 рр. З’ясовано, що основними чинниками нарощування експорту сировинних товарів стали: лібералізація зовнішньоторговельних відносин, розірвання коопераційних зв’язків аграрного виробництва з переробними підприємствами та створення протекціоністських умов для інвестицій в сільське господарство. Чим успішно скористалися власники спекулятивного, фінансового, тіньового, у тому числі, закордонного капіталу у формі агрохолдингів з офшорними юрисдикціями. Завдяки сприятливій кон’юнктурі на сировинних глобальних ринках, ці організації за два десятиліття суттєво наростили виробництво й експорт зернових культур, насіння і плодів олійних культур та соняшникової олії. За цей же період скорочено експорт готових харчових продуктів. Якщо у 2000 р. негативне торговельне сальдо згаданою підгрупою товарів становило 65 млн, то за результатами 2020 р. воно зросло до 392,2 млн дол. США, або більше ніж у 6 разів. Структурні перекоси призвели до формування в Україні рентної моделі економіки, яка має обмежений потенціал щодо подальшого нарощування доданої вартості. У кінцевому підсумку, це негативно позначається на добробуті домогосподарств, соціально-трудових відносинах, які особливо загострилися у сфері зайнятості, ринку праці та міграції населення. У 2020 р. неформально зайнятими в сільській місцевості налічувалося 1783 тис. осіб, що становило 44,7% до загального підсумку в економіці і 36,2% від кількості населення сільської місцевості віком 15–70 років. Це майже в 4 рази більше, порівняно з усіма найнятими працівниками в сільському господарстві. Серед першочергових заходів пропонується: переглянути регуляторну політику у сфері зовнішньої торгівлі сировинною продукцією цієї підгрупи товарів; сприяння експорту продукції кінцевого споживання; стимулювання вертикальної та горизонтальної інтеграції аграрних товаровиробників, переробників сировини й торгівлі на взаємовигідних умовах; створення територіально-виробничих кластерів; реанімація всіх видів кооперації на селі з позиції зниження ризиків збалансованому розвитку аграрного сектору та економіки країниЕлементи наукової новизни. Набуло подальшого розвитку комплексне бачення негативних соціальноекономічних наслідків домінування архаїчної моделі економіки, які в умовах ринкового обігу прав на земельні ділянки можуть загострюватися. На відміну від існуючої сировинної експлуатації аграрного сектору і сільського населення, нарощування експорту товарів кінцевого споживання сприятиме добробуту домогосподарств і збалансованому сільському розвитку. Практична значущість. Позиціонування аграрно-продовольчого сектору України як світового лідера в експорті товарів кінцевого споживання сприятиме розв’язанню соціально-економічних проблем сільського населення та збалансованому сільському розвитку. Табл.: 2. Рис.: 2. Бібліогр.: 26
зовнішня торгівля; групи 1–24 УКТ ЗЕД; «ресурсне прокляття»; зайнятість; ринок праці; безробіття; міграція сільського населення